Коли ми говоримо про безбар’єрність, найчастіше уявляємо пандуси, ліфти чи спеціально обладнані санітарні кімнати. Проте не менш важливою складовою безбар’єрного середовища є коректна та поважна комунікація. Вона допомагає створити атмосферу поваги, довіри та рівності.
Кожна людина, незалежно від віку, стану здоров’я чи наявності інвалідності, заслуговує на шанобливе ставлення та можливість отримати необхідну інформацію без перешкод.
Кілька простих правил
Говоріть насамперед про людину, а не про її особливості.
Краще:
- людина з інвалідністю;
- людина, яка користується кріслом колісним;
- людина з порушенням слуху;
- людина з порушенням зору.
Категорично не можна :
- інвалід;
- візочник;
- глухий;
- сліпий.
Звертайтеся безпосередньо до людини.
Якщо людина прийшла із супроводжуючим, розмовляйте насамперед із нею, а не з тим, хто її супроводжує.
Наприклад:
❌ «Скажіть їй, коли наступний прийом.»
✅ «Пані Олено, ваш наступний прийом запланований на понеділок.»
Пропонуйте допомогу, а не нав’язуйте її.
❌ Одразу хапати крісло колісне та починати його везти.
✅ «Чи потрібна вам допомога? Якщо так, я із задоволенням допоможу.»
Під час спілкування з людьми з порушеннями слуху:
- говоріть чітко та спокійно;
- дивіться на співрозмовника;
- не прикривайте рот рукою;
- за потреби використовуйте записки або повідомлення на телефоні.
Під час спілкування з людьми з порушеннями зору:
- представтеся;
- повідомте, якщо відходите;
- описуйте маршрут словами «праворуч», «ліворуч», «попереду».
Наприклад:
✅ «Від вас за два метри праворуч знаходиться реєстратура.»
Замість:
❌ «Та ось там.»
Під час спілкування з людьми старшого віку:
- не використовуйте поблажливий тон;
- не говоріть надто голосно без потреби;
- переконайтеся, що інформація зрозуміла.
Головне правило
Ставтеся до людини так, як хотіли б, щоб ставилися до вас: з повагою, тактом і доброзичливістю. Саме така комунікація є важливою складовою безбар’єрного середовища та культури взаємоповаги.
